Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
мандрівник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
мандрівник — (той, хто мандрує, подорожує), мандрівець, подорожній, подорожанин, подорожник, пройдисвіт, обходисвіт, вояжер, піліґрим … Словник синонімів української мови
мандрівник — і/вника/, ч. Той, хто мандрує; подорожній, подорожанин. || Людина, що за характером своєї діяльності мусить часто мандрувати … Український тлумачний словник
мандрівець — івця/, ч. Те саме, що мандрівник … Український тлумачний словник
мандрівниця — і. Жін. до мандрівник … Український тлумачний словник
мандрівницький — а, е. Прикм. до мандрівник … Український тлумачний словник
вандрівник — а/, ч., зах. Мандрівник … Український тлумачний словник
вандрівник — іменник чоловічого роду, істота мандрівник діал … Орфографічний словник української мови
пелгрим — мандрівник, прочанин, богомолець див. перегрин … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
землепроходець — хі/дця, ч. 1) Старовинна назва мандрівника, який відкривав, досліджував та освоював невідомі до того часу землі. 2) Мандрівник … Український тлумачний словник
